eTwinning Desktop

+38 067 823 0125

Інтерв’ю з ітвіннерами Олександрою Войчишин та Наталією Грушко: «Завдяки eTwinning Заліщицька державна гімназія виховує в учнів навички ХХІ ст.»

7 вересня 2015 року

Заліщицька державна гімназія однією з перших в Україні підключилася до eTwinningPlus. Учасниками програми є директор гімназії, учитель англійської мови Олександра Войчишин, а також учитель математики та інформатики Наталія Грушко. У цьому інтерв’ю вони розповіли нам, які переваги програма відкриває для школи; як учитель, який не викладає іноземні мови, може стати її активним учасником; а також про те, як проекти eTwinning допомагають позитивно впливати на місцеву громаду.

 

Олександро, за яким принципом ви як директор обирали вчителів для участі в програмі eTwinningPlus? Які якості, на вашу думку, повинен мати ітвіннер?

Олександра: Учасник eTwinningPlus повинен бути ініціативним, мати бажання розвиватися,  творчо працювати і робити так, щоб дітям було цікавіше навчатися в школі. Саме за ці риси я й обрала Наталію.

Наталія: Зі свого боку додам, що таких великих досягнень у програмі  в нас не було б, якби я не мала підтримки з боку дирекції. Олександра Дмитрівна – не тільки мудрий керівник, а й хороший товариш, який завжди підтримує, допомагає, генерує ідеї.

Наталіє, за фахом ви не є вчителем іноземної мови. В Європі у програмі беруть участь учителі різних предметів, але для українців часто на заваді стає мовний бар’єр. Розкажіть, як ви справилися з ним?

Наталія: Коли Олександра Дмитрівна запропонувала взяти участь у цій програмі, то сказала наступне: «Учаснику бажано володіти іноземною мовою, але я думаю, що ти будеш старатися і справишся з цим завданням». Тож я погодилася, не дуже розуміючи, куди йду. Потім  поїхала у Львів на тренінг від PSA Ukraine, 99 % учасників якого були вчителі іноземних мов. Мені стало трохи лячно: куди я потрапила і що буду робити  тут як учитель іншого предмета?! Але  оскільки я – учитель інформатики, тож на тренінгу досить легко освоїла інструменти програми. Після повернення додому я вступила в перший проект «Mathematics is Beautiful». При пошуку партнерів  я зробила акцент на свій основний предмет – математику. І ми з дітьми почали активно працювати: складали ребуси, створювали геометричні фігури тощо. Усе почалося з математики, а потім поступово додалася й іноземна мова. Мені було не дуже складно, бо я працювала з учнями 5 класу, чий рівень англійської був нижчим, ніж мій. Я  вчила англійську в школі й в  університеті, тому могла зрозуміти невеликі тексти за ключовими словами. Проте писати  було важче:  відчувався мовний бар’єр.  Допомогли мені поради наших учителів іноземних мов: слід складати короткі речення, не вставляти багато прикметників, користуватися онлайн -перекладачем. Цікаво, що моя румунська колега-ітвіннер теж не дуже добре володіє англійською і так само, як і я, користується простими мовними конструкціями. Для розуміння одне одного цього достатньо. Якщо є бажання вчителя і підтримка з боку дітей – тоді нічого не страшно!

А чи підключаєте ви  вчителів інших  предметів до завдань у рамках проектів?

Наталія: Звичайно. Ось, наприклад, у рамках проекту «My Wonderful School Life» ми провели майстер-клас із розписування великодніх писанок для румунських колег в онлайн-режимі. Участь у ньому взяли учителі образотворчого мистецтва, іноземної мови, педагог-організатор й Олександра Дмитрівна, а також діти зі старших та молодших класів. Це було велике  дійство, де учні показували, як розписувати писанки, та розповідали про великодні традиції. Вчителі отримали велике задоволення від організації заходу, а діти були щиро захоплені.

Така робота згуртовує вчителів та учнів. А що дає участь в eTwinningPlus для іміджу школи?

Олександра: Брати участь у цій програмі – це задоволення для всіх: вчителів, учнів, батьків, представників місцевої громади. Завдяки eTwinning Заліщицька державна гімназія виховує в учнів навички ХХІ ст., про які зараз тільки починають говорити в інших українських школах. Програма розвиває у дітей творчість, навички співпраці та комунікації. Учні  вчаться доводити свою думку та водночас розуміти, що в когось є своя позиція,  яка  теж має право на існування. Також своєю діяльністю у проектах ми підтверджуємо,  що ми є надійні, відповідальні та мудрі партнери. Ми будуємо такі стосунки, які є взаємовигідні  для всіх сторін; повага і довіра з боку партнерів до нас зростає. Таким чином ми презентуємо Україну в Європі, підвищуємо імідж не лише школи, а й країни.

Ваша школа має досвід участі в кількох міжнародних програмах (від British Council, Microsoft, Wergeland Centre). А в чому особливість саме eTwinningPlus?

Олександра: Основна перевага програми – проектна діяльність. Дуже корисно обговорювати з іншими вчителями етапи роботи в проекті та визначати, хто в чому сильний, хто може взяти відповідальність за певну ділянку роботи та докласти більше зусиль, щоб отримати відмінний результат. Так само і з учнями: кожна дитина визначається зі своєю роллю у проекті. eTwinningPlus допомагає розвинути їхні здібності й таланти, підтримати їхні ідеї. Коли ми розкриваємо таланти дитини, у неї з’являється натхнення та ентузіазм, бажання допомогти однокласникам і вчителеві, зробити спільну справу «на відмінно». Учні починають розуміти, що не лише вчитель має реалізовувати проект, але й вони можуть виконувати завдання на одному рівні з педагогами, взявши частину відповідальності на себе. І діти хочуть цього. Це дуже велика мотивація для них.

Чи маєте якісь яскраві приклади розвитку талантів у дітей?

Наталія: У мене є учень – Василь Гарасимчук.  Він не дуже активний у навчанні, проте надзвичайно любить знімати відео, у тому числі й для проектів eTwinning. Я показала директорові  його хороші результати і вона похвалила його. Після цього хлопець просто розцвів! Тоді Олександра Дмитрівна пообіцяла дати йому грамоту на святі останнього дзвоника. І ось настала хвилююча мить. Василь прийшов у костюмі, у білій сорочці й краватці та разів шість перепитав мене, чи буде грамота. Олександра Дмитрівна виступила на святі з промовою про те, що вирішила започаткувати премію директора, яка буде надаватися гімназистам за особливі успіхи у використанні інформаційно-комунікаційних технологій. І саме програма eTwinning стала поштовхом до її заснування. Цього року премію отримали всього 5 учнів з усієї гімназії. Треба було бачити Василя, коли він виходив на сцену, – дитина була безмежно щасливою! Після цього батьки купили йому  фотокамеру, тож він тепер зніматиме ще більше. Для мене дуже важливо дати дітям стимул, щоб вони хотіли працювати над собою і розкривати себе. Хто знає, можливо, саме за допомогою цих талантів у майбутньому вони зможуть реалізувати себе у житті.

А яка найбільша мотивація у вчителя для участі в eTwinning?

Наталія: По-перше, у проектах учитель відкриває для себе багато нового. Навіть не перерахувати, скільки нових ІКТ-інструментів я вивчила завдяки програмі! Я не лише використовую їх у роботі, але також розповідаю про них колегам у гімназії та  під час заходів  для вчителів нашої області. Та й з учнями на уроках ми теж формуємо навички роботи з новими цифровими ресурсами.

По-друге, ми маємо можливість будувати уроки на основі цікавих практичних завдань. Так, мої учні часто виконують практичні завдання для закріплення певних інструментів.

Наприклад, у проекті «The Harmony of Nature – The Harmony of Light» я запропонувала дітям намалювати процес, де хлопчик садить зернятко і з нього поступово виростає дерево. І повідомила їх, що результати їхньої роботи будуть показані міжнародним партнерам та учням гімназії. Ви не уявляєте, з яким ентузіазмом діти почали малювати! Вони навіть додали свої власні елементи в графіку. Як ми переконалися, це є потужним стимулом для роботи.

По-третє, на ваших тренінгах ми отримуємо дуже багато нових знань, які теж можна  використати у роботі вчителя. Наприклад, лекцію про теорію поколінь я презентувала на  зборах для батьків. Завдяки програмі ми дізнаємося щось нове і поширюємо цю інформацію серед інших    людей.

По-четверте, якщо ми не будемо постійно вчитися, то перестанемо бути затребуваними. Сьогодні в школи приходять працювати молоді вчителі. ВНЗ дає їм  багато сучасних знань. А ми, як старші спеціалісти, отримуємо ці знання завдяки постійній роботі над собою, у тому числі і в рамках eTwinningPlus. Ми мусимо тримати високу планку для того, щоб бути хорошими наставниками та педагогами.  

Пані Олександро, а що надихає у програмі вас, як директора  школи?

Олександра: Я ніколи не розділяю обов’язки вчителя іноземної мови і директора. Мені важливо, щоб наша гімназія цікавилася інноваціями та ефективно їх впроваджувала  у нашому закладі. І хоча Заліщики – маленьке містечко, я рада, що ми маємо багато можливостей для надання нашим дітям якісної освіти. Завдяки участі в міжнародних проектах наші учні бачать, що можуть реалізовувати їх на високому рівні разом з дітьми інших міст та країн, а гарні знання з англійської мови при цьому тільки допомагають. Коли учні  спілкуються з однолітками, вони розуміють, що творча співпраця в рамках проекту дає чудову можливість знайти позитивне вирішення певних проблем, дізнатися про життя ровесників закордоном та успішно інтегруватися в європейську молодіжну спільноту. Завдяки таким програмам ми показуємо учням, що треба постійно працювати над собою та удосконалюватися.

Ми, учителі, докладаємо чимало зусиль, щоб досягти поставленої мети, та відразу забуваємо про втому,  коли бачимо гарний результат. Від такої роботи залишаються тільки яскраві спогади.  

А які моменти з ваших проектів вам запам’яталися найбільше?

Наталія: У рамках проекту «My Wonderful School Life» мені прийшла ідея прикрасити міський автобус до Дня матері, що ми і зробили в 2014 році. А цього року  вирішили повторити цю акцію. Люди з нетерпінням чекали, як усе буде виглядати цього разу. Так започатковуються нові традиції. Також ми прикрасили з дітьми автобус, що відправлявся в зону АТО. Після цього вже інша школа взяла з нас приклад і прикрасила наступний автобус для солдатів.

Олександра:  Якби ми не були учасниками eTwinning, наша діяльність була б менш масштабною. Завдяки програмі ми розуміємо, що треба залучати не лише дітей і батьків, а й цілу громаду міста до спільної справи. Деякі проекти eTwinning спонукають зробити щось корисне і для свого міста та країни. Наприклад, проект «Postage Stamps = Small Ambassadors» наштовхнув мене на дуже гарну ідею. Метою проекту було познайомити учнів з історією та культурою країн-учасників за допомогою вивчення марок. Діти збирали різні колекції зображень про традиції своєї країни та відомих людей. Коли вони представляли свою країну, пригадували її історію. Так співпало, що  цього року виповнилося 150 років нашій церкві Покрови Пресвятої Богоматері. Коли ми шукали марки, присвячені рідному краю, то знайшли лише марки про Тернопільщину, Дністровський каньйон, але зображень про цю особливу історичну пам’ятку не було. Тоді я запропонувала отцю-настоятелю розробити дизайн та випустити марку, присвячену цьому храму, і на власні кошти випустила її. Мені дуже хотілося, щоб якомога більше людей дізналося про історію нашої церкви.

А що вас спонукає до такої активної діяльності в програмі  й взагалі в житті?

Наталія:  Сама наша професія штовхає нас на це. І, безумовно,  наші учні. Ми показуємо їм, що те, чого досягаєш сам, залишається  з тобою на все життя. І те, що вони знаходять і вивчають самостійно, дає корисні результати, загартовує їх та робить успішними.

Олександра:  До речі, наші батьки – вчителі.  Ми спостерігали за ними з дитинства. Те, як вони готувалися до уроків і формували в учнів інтерес до навчання, тепер надихає і нас. Взагалі «педагогіка – це мистецтво робити людей моральними, і щоб моральність стала для них звичкою».

Успішно співпрацюючи  в проектах програми eTwinningPlus, наші гімназисти стають відповідальнішими, ініціативнішими, толерантнішими й беруть активну участь у житті місцевої громади та країни.